бути, приведе сюди інших людей! Не для того магрибинец чекав так  довго

можливості оволодіти кладом, аби ділитися їм з іншими. Хай же клад

не дістанеться нікому! Хай загине Аладдін в підземеллі!  Адже  він  не

знає, що ця лампа чарівна...

І магрибинец пішов назад в Іфрікию, повний гніву і досади. І ось по-

но все, що з ним було.

А Аладдін, коли земля зімкнулася над ним, голосно заплакав  і  закри-

чал:

  • Дядько, допоможи мені! Дядько, виведи мене звідси! Я тут помру!

Але ніхто його не почув і не відповів йому. Тут Аладдін зрозумів, що цей

людина, яка називала себе його дядьком, - обманщик і брехун. Аладдін зап-

хлебтав так сильно, що промочив сльозами весь свій одяг. Він  кинувся  по

сходам вниз, аби поглянути, чи немає іншого виходу з підземелля, але

всі двері відразу зникли і вихід в сад теж був закритий.

Аладдіну не залишалося жодної надії на порятунок, і він приготувався

померти.

Він сів на сходинку сходів, опустив голову на коліна і в горі  став

ламати руки. Випадково він потер кільце, яке магрибинец надів  йому  на

палець, коли спускав його в підземеллі.

Раптом земля затремтіла, і перед Аладдіном виріс страшний джинн  огром-

ного зростання. Голова його була як купол, руки - як вила, ноги - як  при-

дорожні стовпи, рот - як печера, а очі його метали іскри.

  • Чого ти хочеш? - запитав джинн голосом, подібним до грому. - Вимагай -

отримаєш.

  • Хто ти? Хто ти? - закричав Аладдін, закриваючи собі обличчя руками, что-

би не бачити страшного джинна. - Пощади мене, не вбивай мене!

  • Я - Дахнаш, син Кашкаша, глава всіх джиннов, - відповів джинн.  -  Я

раб кільця і раб того, хто володіє кільцем. Я виконаю все, що  накаже

мій пан.

Аладдін пригадав про кільце і про те, що сказав магрибинец,  даючи  йому

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31