пішов в білокам'яні палати.

Ось доки його не було в царстві, в саду всі дерева  стояли  з  сухими

верхівками; а як він з'явився, негайно ожили і почали цвесть.

Входить він у велику кімнату, там і сидять за столом різні царі і  ца-

ревичи, королі і королі, що приїхали за прекрасну  королеву  сва-

таться, сидять та солодкими винами пригощаються. Який жених  не наллє  ста-

кан, лише до губ піднесе - солдат негайно хвать кулаком по стакану  і

відразу виб'є. Всі гості з того дивуються, а прекрасна королева в ту  ж

хвилину догадалася. "Вірно, - думає, - мій друг вернувся!"

Поглянула у вікно - в садах на деревах всі верхівки ожили,  і  стала

вона своїм гостям загадку загадувати:

  • Була у мене шкатулочка саморобна із золотим ключем; я той ключ по-

втрачала і знайти не сподівалася, а тепер той ключ сам знайшовся. Хто відгадає цю

загадку, за того заміж піду.

Царі і царевичі, королі і королі довго над  тією  загадкою  ламали

свої мудрі голови, а розгадати ніяк не могли. Говорить королева:

  • Здайся, мій милий друг!

Солдат зняв з себе шапку-невидимку, узяв її за білі руки і став  це-

ловать у вуста цукрові.

  • Ось вам і розгадка! - сказала прекрасна королева.  -  Саморобна

шкатулочка - це я, а золотий ключик - це мій вірний чоловік.

Довелося женихам голоблі повертати, роз'їхалися вони по своїх  дво-

рам, а королева стала зі своїм мужом жити-поживати та добра наживати.

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7