на ім'я Розалінда. Вона настільки ж прекрасна, наскільки і мудра. Вона розшукала

зниклу дочку цього короля і врятувала її. Пошліть за нею, можливо, вона

врятує і вашу дочку.

  • Прекрасно! - вигукнув король. - Ваша порада, синьйори  Поради,  при-

шелся мені до душі.

Король хлопнув в долоні і наказав негайно споряджати кораблі. Послом до

італійському королеві він призначив старого синьйора Поради.

Кораблі вже піднімали якорі, коли король захекавшись прибіг на бе-

рег.

  • Ах, старий синьйор Поради, адже я ледве не забув вручити вам же-

лезную рукавичку. Якщо той  король  не  погодиться  відпустити  Розалінду

киньте до його ніг рукавичку на знак оголошення війни.

Посол вклонився королеві, узяв рукавичку, і кораблі відплили.

Рукавичка і справді ледве не згодилася. Тому що король,  наз-

ваний батько Розалінди, навідріз відмовився відпустити свою приймальну  дочку

Іспанію. І бути б війні, якби сама Розалінда не вбігла в зал. Усли-

шав, навіщо приїхав посол, вона сказала:

  • Не засмучуйтеся, дорогий король, я з'їжджу до Іспанії  ненадовго.  Мо-

жет, я і допоможу іспанській королеві.

І вона так умовляла короля, що він погодився.

Ось приплили кораблі назад до Іспанії. Сам іспанський король  і  опеча-

ленний португальський принц вийшли зустрічати Розалінду.

Лише Розалінда ступила на берег, вона сказала:

  • Ведіть мене швидше до вашої дочки.

І був самий час, тому що королева зовсім розтала.

"Це не проста хвороба, -  сказала  собі  Розалінда,  -  тут  щось

є!"

Вона закрилася з королевою в її спокоях і веліла, аби ніхто до них не

входив три дні і три ночі. Іспанський король своїми  королівськими  руками

наклав на двері, що ведуть в спокої дочки, сім великого воскового друку.

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5