скільки б вони не пили, вино в кубку не убувало. Він весь час  залишався

повним по самі вінця, хоча ніхто його не доливав. А вино в кубку весь час ме-

нялось, як по чаклунству. Кожен, хто сидів за столом, по черзі  брав

у руки кубок і говорив, якого вина йому хочеться покуштувати. І кубок  мгно-

венозний наповнювався цим самим вином.

"Добре б понести цей кубок додому! - подумав  хлопчик-паж.  -  А то

адже ніхто не повірить, що я тут побував. Треба  мені  що-небудь  узяти

звідси, - довести, що я тут був". І він став чекати вдалого випадку.

Незабаром феї його відмітили. Але вони анітрохи на нього не розгнівалися за те

що він прокрався в їх житлі. Вони навіть  неначе  зраділи  йому  і

запросили його сісти за стіл.

Проте мало-помалу вони почали грубити і грубити  своєму  непроханому

гостю. Вони глузували з хлопчика за те,  що  він  служить  в  простих

смертних. Говорили, що їм відомо все, що робиться в замку, і вишучи-

вали старого дворецького. Адже хлопчик його гаряче любив. Висміювали вони

і пищу, яку хлопчик їв в замку, говорили, що вона годиться лише для

тварин. А коли ельфи-пажі в яскраво-яскраво-червоних лівреях  ставили  на  стіл  ка-

кое-нибудь нова страва, феї посували блюдо  до  хлопчика  і  пригощали

його:

  • Спробуй! У замку тобі такого не доведеться покуштувати.

Нарешті хлопчик не витримав їх кепкувань. Адже  до того ж  він  вирішив

понести кубок, і пора було це зробити. Він схопився і підняв кубок, міцно

стискує його ніжку обома руками.

  • За ваше здоров'я вип'ю води! - крикнув він.

І рубіново-червоне вино в кубку миттєво перетворилося на  чисту  хо-

лодную воду.

Хлопчик підніс кубок до губ, але пити не став, а одним ривком виплес-

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5