стежь. Ось і може статися, що який-небудь невдалий смертний оп-

лошает і попаде через ці двері до фей.

Але хлопчик-паж був сміливець. Він не лише не боявся фей, але прямо-та-

ки жадав побачити їх обитель. Йому не терпілося взнати,  які  вони,  ці

феї!

І ось одного разу вночі, коли всі спали, хлопчик тихенько вибрався з

замку. Відкрив дверці в стіні, втік з кам'яних сходів до  моря,  потім

піднявся на вересову пустку і спрямувався прямо до Горба Фей.

До великого його задоволення, виявилось,  що  люди  правду  говорили:

верхівка Горба Фей була як ножем зрізана, а зсередини лилося світло.

Серце у хлопчика забилося - так йому було цікаво взнати,  що  там

усередині! Він зібрався з духом, вибіг на горбок і стрибнув в отвір.

І ось він опинився у величезному залі, освітленому незліченними крошечни-

мі свічками. Тут за блискучим, немов лаком покритим, столом сиділо мно-

жество фей, ельфів, гномів. Одягнені вони були хто в зелених, хто в  жовтих

хто в рожеві плаття. В інших одяг був блакитний, ліловий, яркоалие  -

словом, всіх барв веселки.

Хлопчик-паж, стоячи в темному кутку, дивувався на фей і думав: "Скільки  їх

тут, цих маляток! Як дивно, що живуть вони по сусідству з  людьми,  а

люди нічого про них не знають!" І раптом хтось - хлопчик не відмітив,  хто

саме, - проголосив:

  • Несіть кубок!

Негайно два маленькі ельф-пажі в яскраво-яскраво-червоних лівреях кинулися від столу

до крихітної стінної шафи в скелі. Потім повернулися, згинаючись  під  тя-

жерстю прекрасного срібного кубка, багато прикрашеного зовні  і

позолоченого усередині.

Вони поставили кубок на середину столу, а всі феї заплескали в  долоньки

і закричали від радості. Потім вони по черзі стали  пити  з  кубка.  Але

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5