• Та як сама бачиш.
  • Добудь рублів сотню, купи на ці гроші разного шовку, я все де-

ло поправлю.

Послухався Андрій, пішов до товаришів, у кого рубель, у кого два зайняв

накупив разного шовку і приніс дружині. Марья-царевна узяла шовк і говорить:

  • Лягай спати, ранок вечора мудровано.

Андрій ліг спати, а Марья-царевна сіла ткати. Всю ніч ткала і витка-

ла килим, якого на цілому світі не бачили: на нім все царство розписане

з містами і селами, з лісами і нивами, і птиці в піднебінні,  і  звіри  на

горах, і риби в морях; довкруги місяць і сонце ходять...

На ранок Марья-царевна віддає килим мужові:

  • Понеси на гостиний двір, продай купцям, та дивися - своєї  ціни  не

запрошуй, а що дадуть, то і бери.

Андрій узяв килим, повісив на руку і пішов по гостиних рядах.

Підбігає до нього один купець:

  • Послухай, поважний, скільки запитуєш?
  • Ти торгівельна людина, ти і ціну давай!

Ось купець думав, думав - не може оцінити килима. Підскочив інший, за

ним - ще. Зібралася купців натовп великий, дивляться на килим, чудуються, а

оцінити не можуть.

У той час проїздив мимо рядів царський радник, і захотілося йому уз-

нать, про що тлумачить купецтво. Вийшов з  карети,  насилу  проштовхнувся

через великий натовп і запитує:

  • Здрастуйте, купці заморські! Про що мова у вас?
  • Так і так, килима оцінити не можемо.

Царський радник поглянув на килим і сам дався диву:

  • Скажи, стрілець, скажи по правді достеменною: звідки добув такий  слав-

ний килим?

  • Так і так, моя дружина вишила.
  • Скільки ж тобі дати за нього?
  • А я сам не знаю. Дружина покарала не торгуватися: скільки дадуть, то  і

наше.

  • Ну, ось тобі, стрілець, десять тисяч.

Андрій узяв гроші, віддав килим і пішов додому. А царський радник по-

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17