Обнялися вони, поздоровалися, сталі  один  одного  розпитувати,  друг

другу розповідати.

Марья-царевна розповіла:

  • З тієї пори як ти з дому пішов, я сизою горлицею літаю по лісах  так

по гаях. Цар три рази за мною посилав, та  мене  не  знайшли  і  будиночок

спалили.

Андрій говорить:

  • Сват Наум, чи не можна нам на порожньому місці біля синього моря палац  пос-

тавить?

  • Чому не можна? Зараз буде виконано.

Не встигли озирнутися - і палац достиг, та такий славний, краще царс-

кого; довкруги - зелений сад, на деревах птиці співають, по  доріжках  дивні

звіри скачуть.

Зійшли Андрій-стрілець з Марьей-царевной в палац, сіли  у  віконця  і

розмовляють, один на одного милуються. Живуть - горе не знає - і день, і

інший, і третій.

А цар в цей час поїхав на полювання, на синє море, і бачить -  на  тому місці, де нічого не було, коштує палац.

  • Який це нечема без попиту надумався на моїй землі будуватися?

Побігли гінці, всі розвідали і докладають цареві, що той палац пос-

тавлен Андрієм-стрільцем і живе він в нім з молодою дружиною,  Марьей-царев-

ний.

Ще більше розгнівався цар, посилає взнати, чи ходив Андрій туди - не

знаю куди, чи приніс те - не знаю що.

Побігли гінці, розвідали і докладають:

  • Андрій-стрілець ходив туди - не знаю куди і добув те - не знаю що.

Тут цар і зовсім розсердився, наказав зібрати військо, йти на  узмор'ї

той палац розорити дотла, а самого Андреястрелка і  Марью-царевну  пре-

дати лютій смерті.

Побачив Андрій, що йде на нього сильне військо, швидше схопив сокиру

обернув його обухом догори. Сокира тяп та ляп - коштує  на  морі  корабель

знову тяп та ляп - коштує інший корабель. Сто разів  цюкнув,  сто  кораблів

поплило по синьому морю.

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17