Ось вони поїли. Андрій і говорить:

  • Ну, прибирай все та підемо зі мною.

Пішов Андрій з хатинки, озирнувся:

  • Сват Наум, ти тут?
  • Тут. Не бійся, я від тебе не відстану.

Дійшов Андрій до вогненної річки, там його чекає жаба.

  • Добрий молодець, знайшов те - не знаю що?
  • Знайшов, бабуся.
  • Сідай на мене.

Андрій знову сів на неї, жаба почала роздуватися, роздулася, скак-

нула і перенесла його через вогненну річку.

Тут він жабу-скрекотуху поблагодарил  і  пішов  путемдорогой  в  своє

царство. Йде, йде - обернеться.

  • Сват Наум, ти тут?
  • Тут. Не бійся, я від тебе не відстану.

Йшов, йшов Андрій, дорога далека - прибилися його жваві  ноги,  опусти-

лись його білі руки.

  • Ех, - говорить, - до чого ж я заморився!

А сват Наум йому:

  • Що ж ти мені давно не сказав? Я б тебе живо на місце доставив.

Підхопив Андрія буйний вихор і поніс - гори і ліси, міста і села

так внизу і мелькають. Летить Андрій  над  глибоким  морем,  і  стало  йому

страшно.

  • Сват Наум, передихнути б.

Відразу вітер ослабів, і Андрій став спускатися на морі. Дивиться - де шу-

мели одні сині хвилі, з'явився острівець, на острівці коштує палац із зо-

лотой дахом, довкруги сад прекрасний... Сват Наум говорить Андрею:

  • Відпочивай, їси, пий та на морі поглядай. Пливтимуть мимо три купе-

ческих корабля. Ти купців зазви та пригости, употчевай гарненько - у них

є три чудасії. Ти мене проміняй на ці чудасії. Не бійся, я до те-

бе назад повернуся.

Чи довго, чи коротко, із західного боку пливуть  три  кораблі.  Кора-

бельщики побачили острів, на нім палац із золотим  дахом  і  довкруги  сад

прекрасний.

  • Що за диво? - говорять. - Скільки разів ми тут плавали, нічого, окрім

синього моря, не бачили. Давай пристанемо.

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17