лалась знову маленькою.

  • Йди, добрий молодець, по цій стежині, побачиш терем  -  не  терем

хату - не хату, сарай - не сарай, заходь туди і ставай за піччю.  Там

знайдеш те - не знаю що.

Андрій пішов по стежині, бачить: стара хата - не хата, тином обнесе-

на, без вікон, без крильця. Він туди увійшов і сховався за піччю.

Ось трохи згодом застукало, загриміло по лісу; і входить в хату  му-

жичок з нігтик, борода з ліктик, та як крикне:

  • Ей, сват Наум, є хочу!

Лише крикнув - звідки ні візьмися з'являється стіл накритий, на  нім

бочонок пива та бик печений, в боці ніж точений. Мужик з нігтик,  бо-

роду з ліктик, сів біля бика, вийняв ніж точений,  почав  м'ясо  порези-

вать, в часник мочати, покушивать та нахваляти.

Обробив бика до останньої кісточки, випив цілий бочонок пива.

  • Ей, сват Наум, прибери недоїдки!

І раптом стіл пропав, як і не було, - ні кісток, ні бочонка... Андрій

діждався, коли піде мужик з нігтик,  вийшов  із-за  печі,  набрався

сміливості і покликав:

  • Сват Наум, погодуй мене...

Лише покликав - звідки ні візьмися з'явився стіл, на нім  різні  ку-

шанья, закуски і заедки, провина і меди.

Андрій сів за стіл і говорить:

  • Сват Наум, сідай, брат, зі мною, станемо їсти-пити разом.

Відповідає йому невидимий голос:

  • Спасибі тобі, добра людина. Стільки років я  тут  служу,  горілою

кірки не бачив, а ти мене за стіл посадив.

Дивиться Андрій і дивується: нікого не  видно,  а  страви  із  столу

немов хто мітелкою змітає, провина і меди самі в чарку наливаються - чарка

скік, скік та скік.

Андрій просить:

  • Сват Наум, здайся мені.
  • Ні, мене ніхто не може бачити, я то-не знаю що.
  • Сват Наум, хочеш у мене служити?
  • Чому не хотіти? Ти, я бачу, людина добра.

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17