нові жертви. Але, наперекір всьому, Доналд Мак-Грегор не слухав  сусідів

коли вони говорили, що опасно-де жити так близько від озера. Йому  совето-

вали перенести його летник на інший берег того струмка, що протікав непо-

далеку. Адже відомо було, що Водяний Кінь не може переступити  через

текучу воду, а значить, йому недоступна вся місцевість за  струмком.  Але  на

всі домовленості Доналд Мак-Грегор відповідав, що хоче пасти свою худобу на  са-

мом кращому пасовищі, а саме краще пасовище якраз на березі озера.

  • Що до Водяного Коня, - говорив він, - те я повірю в нього не раніше

чим зустрінуся з ним.

Коли ж йому нагадували про нещасливі жертви чудовиська, він заперечував:

  • Якщо ці люди пропали без вісті, значить, вони дуже загостювалися  в

сусідів. Поверталися додому напідпитку, спіткнулися де-небудь в  тем-

ноті, ну і повалилися в пропасти.

Але врешті-решт довелося йому визнати, що він не мав рацію, і ось як

це сталося.

В Доналда Мак-Грегора була дочка Морег, і батько ніжно любив її.  Кожен

рік вона вирушала разом з ним на літні пасовища і  всі  довгі  світлі

дні просиджувала в порогу хатини за прядкою. Коли ж наставали сутінки і

лілові тіні на вересі згущувалися, дівчина спускалася на берег  озера  і

скликувала своє стадо. Вона босоніж бігла з гори, умовляючи себе, що  бо-

яться нічого, - адже батько не раз говорив їй, що  нічого  страшного  тут

немає. Але все-таки тремтіння пробігало у неї по тілу, коли  вона  дивилася  на

темні води озера, що лизали трав'янисті береги, і боязко  вдивлялася

у тіні прибережної горобини. Але додому вона завжди поверталася  благополучно.

А вдень всі її страхи пропадали. Вона навіть співала  пісні,  коли  сиділа  на

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4