Морег і водяний кінь
нові жертви. Але, наперекір всьому, Доналд Мак-Грегор не слухав сусідів
коли вони говорили, що опасно-де жити так близько від озера. Йому совето-
вали перенести його летник на інший берег того струмка, що протікав непо-
далеку. Адже відомо було, що Водяний Кінь не може переступити через
текучу воду, а значить, йому недоступна вся місцевість за струмком. Але на
всі домовленості Доналд Мак-Грегор відповідав, що хоче пасти свою худобу на са-
мом кращому пасовищі, а саме краще пасовище якраз на березі озера.
- Що до Водяного Коня, - говорив він, - те я повірю в нього не раніше
чим зустрінуся з ним.
Коли ж йому нагадували про нещасливі жертви чудовиська, він заперечував:
- Якщо ці люди пропали без вісті, значить, вони дуже загостювалися в
сусідів. Поверталися додому напідпитку, спіткнулися де-небудь в тем-
ноті, ну і повалилися в пропасти.
Але врешті-решт довелося йому визнати, що він не мав рацію, і ось як
це сталося.
В Доналда Мак-Грегора була дочка Морег, і батько ніжно любив її. Кожен
рік вона вирушала разом з ним на літні пасовища і всі довгі світлі
дні просиджувала в порогу хатини за прядкою. Коли ж наставали сутінки і
лілові тіні на вересі згущувалися, дівчина спускалася на берег озера і
скликувала своє стадо. Вона босоніж бігла з гори, умовляючи себе, що бо-
яться нічого, - адже батько не раз говорив їй, що нічого страшного тут
немає. Але все-таки тремтіння пробігало у неї по тілу, коли вона дивилася на
темні води озера, що лизали трав'янисті береги, і боязко вдивлялася
у тіні прибережної горобини. Але додому вона завжди поверталася благополучно.
А вдень всі її страхи пропадали. Вона навіть співала пісні, коли сиділа на