ния, красуня відразу в сльози, і ну плакати, і ну лаяти мужа.  До  того

набридли королеві примхи жадібної красуні, що вигнав він її з дому...

Лише тоді зрозумів король, що він наробив. Горює він, зітхає  по

маленькій феї. І знову, лише випливе місяць на піднебінні,  йде  король  в

гай, де зростають старі липи, і зве свою милую, добру фею.  Шукав  її

король, шукав, звав свою фею, звав і вже постаріти встиг, чекаючи її.

Та лише маленька фея так і не повернулася до нього...

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4