На наступну ніч король знову відправився в гай.  Бродить  він  при

світлі яскравого місяця, все шукає маленьку фею. А її немає  ніде.  Засумував

король, вийняв із-за пазухи рукавичку і поцілував її. І в  ту  ж  мить

перед ним з'явилася фея. Король до того зрадів,  що  і  сказати

не можна! Серце у нього в грудях так і застрибало від щастя! Довго вони  гу-

лялі при місяці, весело базікали один з одним. І дивна  справа!  Поки

вони розмовляли, малятко фея на очах у короля помітно  підросла.

Коли прийшла їм пора розлучатися, вона була удвічі більше, чим в  минулу

ніч. Тепер рукавичка не налізала їй на руку, і фея повернула її королеви-

чу із словами:

  • Візьми рукавичку в заставу і гарненько бережи її.

Сказала - верб та ж мить зникла.

  • Я зберігатиму твою рукавицю у себе на серці! - вигукнув  коро-

левич.

З тих пір щоночі король і фея зустрічалися в гаї під  старими

липами.  Поки  світить  сонце,  король   місця   собі   не   знаходить.

Цілісінький день сумує він по своїй феї, чекає не діждеться, коли ніч нас-

танет і місяць на піднебінні прогляне, і все ворожить: "Чи  прийде  сьогодні  моя

фея?" Король любив маленьку фею все сильніше і сильніше, а фея  кожну

ніч ставала все вищою. На дев'яту ніч, коли настав  повний місяць

фея порівнялася зростанням з королем.

  • Тепер я приходитиму до тебе всякий раз, коли місяць випливе  на

піднебінні! - весело промовила фея ніжним своїм голоском.

  • Ні, дорога моя! Не можу я без тебе жити! Ти маєш бути  моїй.  Я

тебе зроблю королевою!

  • Милий мій! - відповідає йому фея. - Я буду твоєю,  але  ти  повинен  мені

обіцяти, що все життя любитимеш лише мене одну!

  • Обіцяю, обіцяю! - не  замислюючись,  закричав  король.  -  Обіцяю

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4