дит і б'є мене.

Султан вислухав розповідь і запитав:

  • Де ж вона, ця зла чаклунка, твоя дружина?
  • Мабуть, в Зеленій альтанці, - відповідає король.
  • Постій же, я її перехитрю, - сказав султан і пішов в сад. Сховався

за дерево і сталь чекати.

Скоро королева вийшла з альтанки і пішла в палац  бити  мужа.  Тоді

султан побіг в альтанку.

У темному кутку лежав чаклун і важко дихав. "Помри, лиходій", -  крикнув

султан і заколов чаклуна шаблею. Витягнув його з альтанки і кинув в  глу-

бокий колодязь. Сам повернувся назад, ліг на його місце, а  шаблю  заховав

під ковдру.

У палаці королева била свого мужа, а бідний король голосно кричав  і

стогнав. Нарешті королева прийшла в альтанку. Султан зробив вигляд, що  прос-

нулся, і слабким голосом сказав:

  • Твій муж дуже голосно кричить і не дає мені спати. Ти  вже  досить

його покарала. Пробач його, тоді я видужаю.

  • Батько мій, як я рада! - вигукнула королева. - Вже цілий рік я  не

чула твого голосу... І раптом ти заговорив. Я зараз же виконаю  твоє

бажання. - І побігла в палац.

Скоро вона повернулася назад і сказала:

  • Я зробила все, що ти мені велів.

Султан швидко піднявся, змахнув шаблею, відрубав  злочинниці  голову  і

пішов в палац.

Сам король Чорної Землі вийшов до султана назустріч. Султан сказав:

  • Радій, вороги твої загинули, - і розповів все, що було в альтанці.

Король не знав, як його і дякувати.

  • Ну, тепер мені пора додому, - сказав султан, - проводь  мене  в  мою

столицю.

Король засміявся і запитав:

  • Ти думаєш, твоя столиця близько?

Султан говорить:

  • Так, якщо йти - так шість годин, а їхати - години дві, не більше.
  • Ти помиляєшся, - сказав король. - Царство моє було  зачаровано,  і

тому ти попав в нього так скоро. А тепер тобі доведеться  їхати  не  два

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5