запитав він шанобливо.

  • А ще я умію їсти колючки, - сказав осел, який до  цього  часу

сильно зголоднів.

  • Ну, вже цьому неможливо повірити! - вигукнув лев.

Гарпаліону озирнувся довкруги, вибрав найпишніший кущ чортополоха і з

задоволенням почав жувати колюче листя і колючі квіти.

  • Тепер я бачу, ти дійсно незвичайний звір і ім'я своє но-

сишь не дарма, - сказав лев. - Ти народжений, аби  царювати  над  всіма

звірами. Йдемо швидше, я познайомлю тебе з моїми родичами. Упевнений,  що

вони будуть щасливі назвати тебе своїм владикою.

  • Це мені личить, - погодився осел.

Лев пустився величезними стрибками вперед. Осел ледве встигав за ним.

Скоро вони досягли пустинної місцевості, де серед жовтих пісків взди-

мались скелясті кручі. Лев вибіг на найвищий і оглушливо  за-

гарчав. У відповідь почулося таке ж грізне гарчання, і  з усіх боків

стали збиратися кудлаті родичі.

Наш осів, признатися, сторопів побачивши  левового  племені.  Але  потім

пригадав, що його звуть Гарпаліону, і набув  поважного вигляду -  заплескав  вухами  і

відставив хвіст убік.

Лев сказав:

  • Побратими, я привів до вас дивного звіра. Думаю, що краще  за нього

владики нам ніде не знайти.

  • А навіщо нам владика? - запитали леви.
  • Але ви не знаєте, що він уміє робити. Він ловить рибу хвостом, він так

розумний, що голова його завжди переважує зад, і так сильний, що від  удару

його могутніх ніг рушаться кам'яні стіни. Але найголовніше - це  те,  що

він може є колючки. До того ж його звуть Гарпаліону.

  • Ну, якщо так, - сказали леви, - хай буде нашим королем.

І осів Гарпаліону став владикою левів.

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4