Проходіл мимо лев, почув ослячий рев і захотів взнати, у  кого  це

такий прекрасний голос. Вискочив з чагарника, побачив осла і  здивувався.

Ніколи він такого звіра не зустрічав. Голос майже  левовий,  хвіст  з

пензликом зовсім як у лева, а все-таки не лев!

  • Ти хто такий? Як тебе звуть? - запитав він у осла.
  • Гарпаліону, - відповів осел.
  • Гарпаліону? - сторопілий лев.
  • Так, - з гідністю підтвердив осел. - адже Я сильніше за всіх на све-

ті і розумніше за всіх на світі.

  • Дуже рад з тобою познайомитися, якщо так. Давай будемо  товаришами
  • запропонував лев.
  • Це мені личить, - відповів осел.

І вони пішли далі удвох.

Скоро дорога їм перегородила річка.

  • Зараз почнеться найнеприємніше, - сказав лев, щулячись. -  Прі-

дется замочити шкуру!

  • Дурниці! - пирхнув осел. - Лише блохи бояться води.

Лев рикнув від образи і кинувся в річку. Осел не кваплячись теж увійшов  в

воду. Йому частенько доводилося перетягувати поклажу убрід  через  дрібних

річечки. І цього разу все було добре, поки  він  відчував  під  собою

тверде дно. Але холодна вода залоскотала йому черево,  потім  припало

задерти морду, а далі вже зовсім погано - дно пішло з-під ніг. Осів сра-

зу занурився з головою і ледве не захлинувся. Забив копитами, винирнув

знову поринув, знову винирнув.

А лев тим часом давно вже вискочив з води, обтрусився і з  недоу-

мением дивився на свого нового товариша, який все ще борсався  на

середині річки.

Нарешті і осел вибрався на берег. Він сипів, хрипів, пирхав, кашляв  і

чхав.

  • Що з тобою? - запитав лев. - Ти ж говорив, що  плавати  -  сущі

дурниці!

  • Так і є, - сказав Гарпаліону. - Але чи бачиш, я примітив у  воді

рибу і підчепив її хвостом, аби пригостити тебе обідом. Безглузда  риба  не

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4