Трохи часу прошло, зібрали вороги всі свої війська і знову  короля

побили.

Вирішив знову офіцер до дерева повернутися. На самий верх забрався, бачить:

знову галявина, на галявині у вогню хлоп'ята, а до них, звідки  ні  візьмися

крокує людина з довжелезним носом.

  • Здрастуйте, дядечко Довгонос!
  • Здрастуйте, дітки!
  • А що ти нам розповіси?
  • Що розповім-то? Та знаю дещо.
  • Скажи швидше, дядечко Довгонос!
  • Я вам скажу, та лише ви мовчок. Навів король міст через річку,  так

все одно його потім побили. І не знає він, що зростає в лісі, неподалеку

від нас, дуб-дупло. У дуплі труха. Збереш цю труху, ворогові в очі

кинеш - відразу ворог задихнеться і осліпне. Лише  про  це  нікому  ні

слова!

Крік-крак, брик-бряк!

Слово скажеш - каменем станеш!

Крік-крак, брик-бряк!

Офіцерові лише те і треба. Зліз він  з  дерева  і  ну  швидше  шукати

дуб-дупло. Знайшов, всі кишені трухою набив і йде до короля.

  • Ваша величність, - говорить, - шліть армію в бій, а я спереду стану

тоді все і побачите. Лише б вітер дув від нас на ворога.

  • Хай буде, як ти говориш, - відповідав король. - Поб'ємо ворога -  я

тебе добре нагороджу.

Почалася назавтра битва. Кидає офіцер труху за вітром, а вона в  хмари

перетворюється і ворожих солдатів душить. Хто тут  же  як мертвий  впав,  хто

втік, один на тисячу то хіба лише і врятувався. Здався ворог,  і  підписали

світ. Хвалить король офіцера за перемогу.

  • Я тобі обіцяв добру винагороду. Даю тобі дочку в дружини, кращої  винагороди

не придумаю.

Дочка короля, що денне світло, красива. А офіцер-то вже  давно  був  в

її закоханий. Чекає він весілля, ходить, гуляє з нареченою по двору, развле-

кається. Вона йому і говорить:

  • Як же ви міст через річку налагодили та такий мор на ворога напустили?

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5