рими очима. Вона була гола, але золотисто-каштанове густе волосся, як

плащем, прикривали її біле тіло з голови до ніг.

  • Об смертний, допоможи мені, допоможи! - змолилася вона. - Я -  нещасна

дочка моря. Я втратила свою шовковисту тюленячу шкірку і, поки  не  знайду

її, не зможу повернутися до своїх братів і сестер.

Родрік запросив її увійти до будинку і укутав своїм пледом. Він відразу дога-

дався, що це - та сама морська діва, чию шкірку він вранці узяв на  бе-

регу. Йому варто було лише протягнути руку до притолоке і дістати  заховану

там тюленячу шкірку, і морська діва змогла б знову поплисти в морі до своїх

братам і сестрам. Але Родрік дивився на красуню, що сиділа в його оча-

га, і думав: "Ні, треба мені залишити її у себе. Ета прекрасна  дева-тю-

лінь позбавить мене від самоти, внесе радість до мого будинку, і як  тоді

буде хороше життя!" І він сказав:

  • Я не можу допомогти тобі відшукати  твою  шовковисту  тюленячу  шкірку.

Мабуть, якась людина знайшла її на березі і вкрала. Зараз він, на-

вірне, вже далеко. А ти залишся тут, будь моєю дружиною, і я стану  по-

читати тебе і любити все життя.

Дочка морського короля підняла на нього очі, повну скорботу.

  • Що ж, - мовила вона, - якщо мою шовковисту шкірку і справді укра-

чи і знайти її неможливо, значить, вибору у мене немає. Доведеться жити в те-

бя і стати твоєю дружиною. Ти прийняв мене так ласкаво, як ніхто більше не прийме, а одній блукати в світі смертних мені страшно.

Тут вона пригадала все своє життя в морі, куди вже не  сподівалася  вер-

нуться, і важко зітхнула.

  • А як хотілося б мені навік залишитися з моїми братами і сестрами! -

додала вона. - Адже вони чекатимуть і зватимуть мене по імені, але  не  дож-

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7