година я тебе розріджу.

І тут старенькій здалося, що гарбуз гойднувся,  немов  кажучи:  "Не

треба!"

  • А, подаруй, вірно: залишу тебе такій, яка є, - вирішила старушко. - Аж надто ти хороша, просто шкода різати.

І гарбуз знову гойднувся, як би підтверджуючи: "Так".

Старенька прийшла додому і поклала гарбуз на полку біля вогнища.

З того дня почалися для старенької щасливі дні. Увечері вона приносила в хатину оберемок різних трав, а вранці знаходила в кутку готові красиві

рогожі. Якщо хто-небудь дарив старенькій риби, то до ранку риба була приготовлена і присмачена корінням, а на столі лежало декілька пучків бетелю.

Красиво загорнуті в листочки, вони швидко знаходили собі  покупців  на

базарі. Старенька не знала, хто допомагає їй, і хоча не раз  присягалася,  що

буде вночі не спати і вислідить невідомого заступника,  кожного разу

засинала, ледве опустивши голову на м'яку рогожу.

Одного дня, коли старенька знову прийшла на базар, її товари відмітив тигролов. Він відразу ж взнав майстерно зроблені пучки бетелю з буквами свого

імені, і серце його скажено забилося від радості.

  • Звідки у тебе це? Хто це зробив? - нетерпляче запитав він старушку. - Я знав одну дівчину, яка уміла робити такий бетель, але вона зникла. Благаю тебе, скажи мені всю правду!

Старенька чесно призналася, що рогожі і бетель вона кожен ранок на-

ходить в своїй хатині, але сама не знає, хто їх приносить. Тоді  тигролов

попросив її показати свій будинок.

Увечері він причаївся біля плетеної стіни хатини і став стежити. Старушка випила кухоль чаю і незабаром заснула. Вогонь у вогнищі  поступово  угасав, лише повний місяць, немов повислий  на  вершині  пальми,  заливав

землю голубувато-зеленим світлом.

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6