Це було в середині зими. Падали сніжинки, точно пухнув з піднебіння, і сиділа

королева біля вікна - рама його була з чорного дерева, - і шила.  Коли  вона

шила, задивилася на сніг і вколола голкою палець, -  і  впали  три  краплі

крові на сніг. І червоне на білому снігу виглядало так красиво, що поду-

мала вона про себе: "Ось якщо б народилося у мене дитя, біле,  як  цей

сніг, і рум'яний, як кров, і чорноволосий, як дерево на віконній рамі!"

І народила королева незабаром дочку, і була вона біла,  як  сніг,  рум'яна

як кров, і така чорноволоса, як чорне дерево, і прозвали її тому

Білосніжкою. А коли дитя народилося, королева померла.

Рік потому узяв король собі іншу дружину. Ета була  красива  жінка

але горда і гордовита, вона терпіти не могла, коли хто-небудь  превосхо-

дил її красою. Було у неї чарівне люстерко, і коли ставала вона

перед ним і дивилася в нього, то запитувала: Люстерко, люстерко на  сте-

не, Хто всіх красивіше в нашій країні? І дзеркало відповідало: Ви,  королева

красивіше за всіх в країні.

І вона була задоволена, оскільки знала, що дзеркало говорить правду.

А Білосніжка за цей час підросла і ставала все красивіше,  і  коли

їй виповнилося сім років, була вона така прекрасна, як  ясний  день,  і

красивіше за саму королеву. Коли королева  запитала  в  свого  люстерка:

Люстерко, люстерко на стіні, Хто всіх красивіше в  нашій  країні?  Зеркальце відповіло так: Ви, пані королева, красиві собою, Але  Білосніжка у тисячу разів багатше красою.

Злякалася тоді королева, пожовтіла, позеленіла від заздрості.  Побачить

бувало, Білосніжку - і серце у неї розривається: так не злюбила вона  де-

вочку. І заздрість і зарозумілість розросталися,  як    бур'яни,  в  її

серце все вище і вище, і не було їй віднині спокою ні вдень, ні вночі.

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7