Магрібінец узяв Аладдіна за руку і повів до гори, яка  ледве  видне-

лась вдалині, оскільки сонце вже закотилося і було майже  темне.  Вони  йшли

дуже довго і нарешті прийшли до підніжжя гори, в густий ліс. Аладдін  ледве

тримався на ногах від втоми. Йому було страшно в цьому глухому, незнако-

мом місці і хотілося додому. Він ледве не плакав.

  • Про Аладдін, - сказав магрибинец, - набери на дорозі тонких  і  сухих

суччя - мені треба розвести вогнище. Коли вогонь розгориться, я покажу тобі

щось таке, чого ніхто ніколи не бачив.

Аладдіну так захотілося побачити те, чого ніхто не бачив, що він забув

про втому і пішов збирати хмиз. Він приніс оберемок сухих гілок, і

магрибинец розвів велике вогнище. Коли вогонь розгорівся, магрибинец ви-

нул із-за пазухи дерев'яну коробочку і дві дощечки, списані буквами

дрібними, як сліди мурашок.

  • Про Аладдін, - сказав він, - я хочу зробити з тебе чоловіка  і  допомогти

тобі і твоїй матері. Не переч же мені і виконуй  все,  що  я  тобі

скажу. А тепер - дивися.

Він розкрив коробочку і висипав з неї у вогнище жовтуватий порошок.  І

зараз же з костриці піднялися до піднебіння величезні стовпи полум'я  -  жовті

червоні і зелені.

  • Слухай, Аладдін, слухай уважно, - сказав магрибинец. -  Зараз

я почну читати над вогнем заклинання, а коли я кінчу - земля перед тобою

розступиться, і ти побачиш великий камінь з мідним кільцем.  Візьмися  за

кільце і відвали камінь. Ти побачиш сходи,  які  ведуть  вниз,  під

землю. Спустися по ній, і ти побачиш двері. Відкрий її і  йди  вперед.  І

що б тобі не загрожувало - не бійся. Тобі загрожуватимуть  різні  звіри  і

чудовиська, але ти сміливо йди прямо на них. Як тільки  вони  торкнуться  тебе

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31