Аладдін, і запитав:

  • Чого ти хочеш ще? Чи не хочеш ти, аби  я  зруйнував  місто  або

побудував палац? Я все можу.

  • Ні, поки не треба, - сказав Аладдін.

Він схопився на коня і поїхав до султана, і всі жителі збіглися посмот-

реть на красивого хлопцеві, такого, що їхав з такою  пишною  свитою.  На  ринковій

площі, де було більш всього народові, Аладдін дістав  з  мішка  жменю

золото і кинув її. Всі кинулися ловити і підбирати  монети,  а  Аладдін

кидав і кидав, поки мішок не спустів.

Він під'їхав до палацу, і всі візирі і еміри зустріли його біля  воріт  і

проводили до султана. Султан піднявся до нього назустріч і сказав:

  • Ласкаво просимо тобі, Аладдін. Шкода, що я не познайомився з тобою

раніше. Я чув, що ти хочеш одружуватися на моїй дочці. Я згоден. Се-

годня буде ваше весілля. Ти все приготував для цього торжества?

  • Немає ще, про владика султан, - відповів Аладдін. - Я не  збудував  для

царівни Будур палацу, відповідного її сану.

  • А коли ж буде весілля? - запитав султан. - Адже палац скоро  не

збудуєш.

  • Не турбуйся, про владика султан, - сказав Аладдін. - Почекай немно-

го.

  • А де ти збираєшся побудувати палац, про Аладдін? - запитав султан.
  • Чи не хочеш ти збудувати його перед моїми вікнами, ось на цьому пустирі?
  • Як тобі буде бажане, про владика, - відповів Аладдін.

Він попрощався з царем і виїхав додому разом зі свитою.

Удома він узяв лампу, потер її і, коли з'явився джинн  Маймун,  сказав

йому:

  • Ну, тепер збудуй палац, але такий, якого ще не було  на  землі.

Мілієш це зробити?

  • Можу! - вигукнув джинн голосом, подібним до грому. -  До  завтрашнього

ранку буде готовий. Залишишся задоволений.

І справді, на наступний ранок на пустирі підносився  прекрасний

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31