де говорили, що прекрасніше за неї немає дівчини на світі. Аладдін швидко про-

йшов до лазні і сховався за дверима, так, щоб його ніхто не міг побачити.

Вся площа раптом спустіла. І ось на далекому кінці площі здалася

натовп дівчат, що їхали на сірих мулах, осідланих  золотими  сідлами.  В

кожним був в руках гострий меч. А серед них повільно їхала дівчина,  оде-

танучи пишніше і нарядно за всіх інших. Це і була царівна Будур.

Вона відкинула з лиця покривало, і Аладдіну здалося, що перед ним -

сяюче сонце. Він мимоволі закрив очі.

Царівна зійшла з мула і, пройдя в двох кроках від Аладдіна, увійшла в  ба-

ню. А Аладдін побрів додому, тяжко зітхаючи. Він не міг  забути  про  красу

царівни Будур.

"Правду говорять, що вона прекрасніше за всіх на світі, - думав він. - Кля-

нусь своєю головою - хай я помру найстрашнішою смертю, якщо не одружуюся

на ній!"

Він увійшов до себе до будинку, кинувся на ліжко і пролежав до вечора. Ког-

та його мати запитувала, що з ним, він лише махав на неї рукою. Нарешті

вона так пристала до нього з розпитами, що він не витримав і сказав:

  • Про матінка, я хочу одружуватися на царівні Будур, а інакше я загину. Ес-

чи ти не хочеш, аби я помер, піди до султана і попроси його видати  Бу-

дурок за мене заміж.

  • Що ти таке говориш, дитя моє! - вигукнула стара, - Тобі, на-

вірне, напекло сонцем голову! То хіба чувано, аби сини кравців же-

нились на дочках султанів! На ось, співаєш краще за молодого баранчика і засни.

Завтра ти і думати не станеш про такі речі!

  • Не треба мені баранчика! Я хочу одружуватися на царівні Будур?  -  закричав

Аладдін. - Ради мого життя, про матінка, піди до султана і  засватайся  за

мене до царівни Будур.

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31