сказала:

  • Піду почищу її і знесу на ринок: можливо, за неї дадуть стільки

що нам хватит на вечерю.

Вона узяла ганчірку і шматок крейди і вийшла в двір. Але як тільки вона  на-

чала терти лампу ганчіркою, земля затремтіла і перед нею з'явився огромно-

го зростання джинн. Мати Аладдіна закричала і впала без відчуттів. Аладдін  ус-

лишал крик і відмітив, що в кімнаті потемніло. Він вибіг в двір і уви-

подів, що його мати лежить на землі, лампа валяється поруч, а посеред  двору

коштує джинн, такий величезний, що голови його не видно. Він затулив  собою

сонце, і стало темно, як в сутінки.

Аладдін підняв лампу, і раптом пролунав громовий голос:

  • Про владика лампи, я до твоїх послуг.

Аладдін вже почав звикати до джиннам і тому не дуже злякався.

Він підняв голову і крикнув як можна голосніше, аби джинн його почув:

  • Хто ти, про джинн, і що ти можеш робити?
  • Я Маймун, син Шамхураша, - відповів джинн. - Я раб лампи і раб того

хто нею володіє. Вимагай від мене, чого хочеш. Якщо тобі завгодно,  аби  я

зруйнував місто або побудував палац, - наказуй!

Поки він говорив, мати Аладдіна прийшла в себе і, в бачивши  біля  свого

обличчя величезну ступню джинна, схожу на великий човен, закричала від ужа-

са. А Аладдін приставив руки до рота і крикнув на повний голос:

  • Принеси нам дві смажені курки і ще що-небудь  хороше,  а потім

забирайся. А то моя мати тебе боїться. Вона ще не звиклася розмовляти з

джиннами.

Джінн зник і через мить приніс стіл, покритий прекрасною  кожа-

ний скатертю. На нім стояло дванадцять золотих  блюд  зі  всілякими

смачними стравами і два глеки з рожевою водою, підсолодженою цукром і

охолодженою снігом. Раб лампи поставив стіл перед Аладдіном і  зник,  а

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31