жменями гроша і сунув їх за пазуху. Так він кидався по печері  цілий

година, але ніяк не міг забрати всього, що там було. Нарешті він подумав:

"У мене часу багато. Виноситиму звідси мішок за мішком, поки  не

навантажу всіх мулів, а потім приїду ще раз. Я  їздитиму  сюди  кожен

день, поки не заберу все, до останньої монети!"

Він схопив мішок з грошима і поволочив його до дверей. Двері були  запер-

та. Касим хотів виголосити чарівні слова, які відкривали двері,  але

раптом виявилось, що він забув їх. Він пам'ятав лише, що  треба  сказати

назва какогото рослини. І він крикнув:

  • Горох, відкрий двері!

Але двері не відкрилися. Касим трохи злякався. Він подумав і  крикнув

знову:

  • Пшениця, відкрий двері!

Двері і не ворухнулася. Касим від страху вже нічого не міг  пригадати

і кричав назви всіх рослин, які знав:

  • Овес, відкрий двері!
  • Коноплі, відкрий двері!
  • Ячмінь, відкрий двері!

Але двері не відкривалися. Касим зрозумів, що йому ніколи більше не  виб-

раться з печери. Він сів на мішок із золотом і заплакав.

В цей час розбійники пограбували багатих купців, відібрали у них  багато

золота і дорогих товарів. Вони вирішили все це заховати в печері.  Под'ез-

жая до лісу, отаман відмітив на галявині мулів, які мирно щипали траву.

  • Що це за мули? - сказав отаман. - До їх сідел прив'язані  скрині.

Напевно, хто-небудь довідався про нашу печеру і хоче нас пограбувати!

Він наказав розбійникам не шуміти і, підійшовши до дверей, тихо виголосив:

  • Симсим, відкрий двері!

Двері відчинилися, і розбійники побачили Касима, який старався спря-

таться за мішком з грошима. Отаман кинувся вперед,  змахнув  мечем  і

відрубав Касиму голову.

Розбійники залишили тіло Касима в печері, а самі переловили мулів  і

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21