на поясах виблискували довгі гострі мечі. Попереду скакав на високій  білій

коні одноока людина з чорною бородою.

Алі-баба дуже злякався. Він швидко вліз на вершину дерева і спрятал-

ся в його гілках. А вершники під'їхали до того місця, де  він  тільки що

стояв, і зійшли на землю. Кожен з них зняв  з  сідла  важкий  мішок  і

звалив його собі на плечі; потім вони стали в ряд, чекаючи,  що  накаже

одноокий - їх отаман.

"Що це за люди і що у них в мішках? - подумав АліБаба. - Напевно

це злодії і розбійники".

Він перерахував людей, і виявилось, що їх рівно сорок  чоловік,  окрім

отамана. Отаман встав попереду своїх людей і повів їх до високої скелі,  в

якими були маленькі двері із сталі; вона так заросла травою і колючка-

мі, що вона майже не було видно.

Отаман зупинився перед дверима і голосно крикнув:

  • Симсим, відкрий двері!

І раптом двері в скелі відкрилися, отаман увійшов, а за ним увійшли  його

люди, і двері знову закрилися за ними.

"Ось диво! - подумав Алі-баба. - Адже симсим-то - це маленьке  рас-

тение. Я знаю, що з нього вичавлюють масло, але я не знав, що  воно  може

відкривати двері!"

Али-бабе дуже хотілося поглянути ближче на чарівні двері, але  він

так боявся розбійників, що не наважився злізти з дерева.

Прошло трохи часу, і раптом двері  знову  відкрилися,  і  сорок

розбійників вийшли з порожніми мішками. Як і раніше, одноокий отаман йшов

попереду. Розбійники прив'язали до сідел порожні мішки, схопилися на коней і

поскакали.

Тоді Алі-баба, який вже втомився сидіти скорчившись на дереві, бист-

ро спустився на землю і підбіг до скелі.

"А що буде, якщо я теж скажу: "Симсим, відкрий  двері?"  -  подумав

він. - Відкриються двері чи ні? Спробую!"

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21