ось вже полудень, але ніхто до мене  не  прийшов.  Видно,  у  небіжчика  немає

більше братів.

Почувши слова Мустафи, отаман гірко заплакав і сказав:

  • Яке щастя, що я зустрів тебе! Я третій брат цього убитого.  Я

прийшов з Далекого Заходу і лише вчора взнав, що мого дорогого  брата

убили. Нас було четверо братів, і ми всі жили в різних країнах,  і ось

тепер ми зійшлися у вашому місті, але лише для того, щоб знайти нашого

брата мертвим. Відведи ж мене до його будинку,  і  я  дам  тобі  стільки  ж

скільки дали мої брати.

  • Добре, - радісно сказав старик. - А більше у нього немає братів?
  • Ні, - відповів отаман, важко зітхаючи. - Нас було четверо, а тепер

стало лише троє.

  • Жалко, що вас так мало, - сказав старий Мустафа і теж зітхнув. -

Йдемо.

Він привів отамана до будинку Касима, отримав свою плату і пішов. А  отаман

злічив і добре запам'ятав, скільки воріт від кута вулиці до  воріт  будинку

отже йому не потрібно було відзначати коміра. Потім він повернувся до своїх то-

варищам і сказав:

  • Про розбійники, я придумав одну хитрість. Якщо вона удасться, ми  уб'ємо

нашого ворога і відберемо всі багатства, які він відвіз з печери. Слушай-

ті ж мене і виконуйте все, що я накажу.

І він велів одному з розбійників піти  в  місто  і  купити  двадцять

сильних мулів і сорок глеків для масла.

А коли розбійник привів мулів, навантажених глеками, отаман  прика-

зал розбійникам влізти в глеки.  Він  сам  прикрив  глеки  пальмовими

листям і обв'язав травою, а зверху проткнув дірочки для повітря,  аби

люди не задихнулися. А в два глеки, що залишилися, налив оливкового масла і

вимазав їм останні глеки, аби люди думали, що  у  всіх  глеках

налито масло.

Сам отаман надів плаття багатого купця і погнав мулів в місто.

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21