заходом сонця. Знайшовши знайому вулицю, Мухаммед Плішивий підвів отамана до

найбільшим і красивим воротам і вказав йому пальцем на маленький крас-

ний хрестик в правому верхньому кутку воріт.

  • Бачиш, - сказав він, - ось моя відмітка.
  • А це чия? - запитав один з розбійників, який зупинився в со-

седних комір. - Тут теж намальований хрестик.

  • Який хрестик? - закричав Мухаммед.
  • Червоний, - відповів розбійник. - І на тих воротях такий самий.  І

навпаки - теж. Поки ти показував отаманові свій хрестик, я оглянув  все

сусідні ворота.

  • Що ж, Мухаммед, - сказав отаман, - і тебе,  значить,  перехитрили?

Хоч ти і хороший розбійник, а доручення не виконав. Пощади тобі не бу-

подітий!

І Мухаммед загинув так само, як і Ахмед. І стало в зграї отамана не  со-

доля, а тридцять вісім розбійників.

"Треба мені самому взятися за цю важку справу, - подумав отаман. - Мої

люди добре б'ються, крадуть і грабують, але вони не годяться для  хитрощів

і обману".

І ось на наступний ранок Хасан Одноокий, отаман розбійників, пішов в

місто саме. Торгівля на ринку була у повному розпалі.  Він  знайшов  Муста-

фе-черевичника і, сівши поряд з ним, сказав:

  • Про дядечко, чому це ти такий сумний? Роботи, чи що, мало?
  • Роботи у мене вже давно немає, - відповів черевичник. - Я б, напевно

помер з голоду, якби доля не послала мені допомогу. Позавчора рано  ут-

ром прийшов до мене одна щедра людина і розповів, що  він  шукає  рідних

свого брата. А я знав, де будинок його брата, і показав йому дорогу, і чуже-

земець подарував мені цілих два динари. Вчора до мене прийшов інший чужоземець

і знову запитав мене, чи не знаю я його брата, який недавно помер, і  я

привів його до того ж самому будинку і знову отримав два динари. А сьогодні -

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21