латочки. Підемо!

І черевичник привів Ахмеда до будинку, де жив Касим.

  • Ось будинок, де жив убитий купець. Тут оселився тепер його  брат,  -

сказав Мустафа.

"Його-то мені і треба!" - подумав Ахмед. Він дав Мустафе динар, і Мустафа

пішов, кланяючись і завдяки. Всі будинки в цьому місті були обнесені високи-

мі стінами, так що на вулицю виходили лише ворота. Запам'ятати  незнако-

мий будинок було нелегко.

  • Треба відзначити цей будинок, - говорив Ахмед сам собі, - аби потім уз-

нать його.

Він витягнув з кишені шматок крейди і поставив на воротях будинку  хрестик.

А потім пішов назад і радісно говорив собі:

  • Тепер я запам'ятаю цей будинок і приведу до нього завтра  моїх  товаришів.

Бути мені помічником отамана!

Лише Ахмед встиг піти, як з будинку вийшла служниця Али-баби по імені

Марджана, дівчина розумна і хоробра. Вона зібралася йти на ринок за хлібом

і м'ясом до обіду. Закриваючи хвіртку, вона обернулася і раптом побачила на во-

ротах хрестик, намальований крейдою.

"Хто це надумався бруднити наші ворота? -  подумала  вона.  -  Напевно

вуличні хлопчиська. Ні, хрест дуже високо! Його намалював дорослий че-

ловек, і ця людина задумала проти нас злу справу. Він  хоче  запам'ятати

наш будинок, аби нас убити або пограбувати. Треба мені збити його з пантелику".

Марджана повернулася додому, винесла шматок крейди і  поставила  хрести  на

всіх сусідніх будинках. А потім пішла по своїх справах.

А розбійник прибіг в печеру і крикнув:

  • Слухай, отаман! Слухайте все! Я знайшов будинок нашого  ворога  і  відзначив

його хрестом. Завтра я вам покажу його.

  • Молодець, Ахмед зірви-голова! -  сказав  отаман.  -  Завтра  до  ранку

будьте всі готово. Ми заховаємо під халати гострі ножі і підемо з  Ахмедом

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21