його, він говорив:

  • Приходите і завтра і наводите з собою всіх бідняків. А дякувати

нема за що. Я пригощаю вас на гроші мого брата Касима, якого з'їли  на

горе вовки. Він був багатою людиною.

Скоро всі бідняки і жебраки стали приходити до будинку АліБаби  до  обіду  і

вечері, і жителі міста дуже його полюбили.

Ось що було з Али-бабой, Зейнаб і Фатімою.

Що ж до розбійників, то вони через декілька днів знову  прие-

хали до печери і побачили, що тіло їх ворога зникло, а мішки  з  грошима

розкидані по землі.

  • У нашу печеру знову хтось заходив! - закричав отаман. - Недавно  я

убив одного ворога, але, виявляється, їх декілька! Хай не буду я  Хасан

Одноокий, якщо я не уб'ю всякого, хто хоче поживитися нашим  видобутком.

Хоробрі розбійники! Чи знайдеться серед вас сміливець, який не  побоїться

відправитися в місто і розшукати нашого кривдника? Хай не береться за це

справа боягуз або слабкий! Лише хитрий і спритний може виконати його.

  • Про отаман, - сказав один з розбійників, -  ніхто,  окрім  мене,  не

піде в місто і не вислідить нашого ворога. Недаремно звуть мене Ахмед Сор-

ви-голова. А якщо я не знайду його, роби зі мною що хочеш.

  • Добре, Ахмед, - сказав отаман. - Даю тобі один день терміну. Якщо ти

знайдеш нашого ворога, я призначу тебе своїм помічником, а якщо не знайдеш

  • краще не повертайся. Я відрубаю тобі голову.
  • Будь спокійний, отаман, не пройдет дня, як  ти  взнаєш,  де  знайти

свого ворога, - сказав Ахмед. - Чекайте мене сьогодні до вечора тут в  ле-

су.

Він скинув з себе розбійницьке плаття,  надів  синій  шовковий  халат

червоні сап'янові чоботи і тюбетейку і пішов в місто.

Був ранній ранок. Ринок був ще  порожній,  і  всі  лавки  були  закриті;

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21